Скакають Кози, Меланки й Василі мов навіжені...
Це прославля Бога Всевишнього Творця?!
Тож наставляйте ви обидві жмені
Й посипляться "благословіння" без кінця:
Війна, розруха, розбрат, суперечки,
Обмови, наклепи, хвороби, побрехеньки,
Зради усіх подруг й друзів сердечних,
Незгоди батька й сина, дочки й неньки...
Задумаймось усі: Чому в положенні
Такім ми опинилися із вами?
Життям своїм кого ми відображуєм,
І поглядом, і словом, і думками?
У ріг баранячий слова гнилі закручують.
Цим прославляється диявол - не Творець!
Слова гидотні швидко всі заучують.
Тепер задумайтеся всі: "Хто ж мій Отець?"
Диявол щоб не був усім нам батьком
І вічність всю не в пеклі проживать,
Повинні на коліна усі стати
І день, і ніч до Господа взивать,
Щоб Він помилував усіх нас, Україну,
Щоб всі гріхи простив кожному з нас,
Щоб Він благословив нас й не покинув
У цей тяжкий і злий, непевний час.
Отец, прошУ в Ім'я Твойого Сина
Спасителя і Господа Христа,
Прости всіх нас й помилуй Україну-
Ісус страждав за кожного із нас.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 1224 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэма "Дочь Иаира" - Вадим Сафонов Когда щупальцы разочарования обхватили твое сердце.
Небо затянулось свинцовыми тучами. И кажется тебе
никто не может помочь. Тогда из глубины твоего
естества раздается крик - это крик истерзанной
болью души, запертой в стенах отчаянья и беспомощности.
Этот крик услышан Богом, который всегда готов помочь
сокрушенным сердцем, измученным и ослепленным горем
людям, в духе которых зарождается огонь веры.
«Дочь Иаира» - девочка подросток, которая была
воскрешена и исцелена Иисусом Христом. Один из
тысячи реальных фактов служения Богом человеку.
Служения, которое не прекращается и сегодня.
Проза : На трамвайной остановке - виктор Писалась эта миниатюрка легко. Нахлынуло вдруг и написал. Название, правда, "дежурное" пока. Духовного (с христианской точки зрения) в этом рассказике трудно найти. Просто кусочек мира, в котором мы все живем. Пользуясь случаем, хочу пожелать всем читателям благословений Божих и Его мира и любви!
