Може завтра з віття опаде листочок,
І зима холодна закує гілля?
Йде сьогодні мирно поруч перехожий,
Ще теплом зігріті душі і тіла.
Не провести б дарма посланого часу,
І не змарнувати б дорогих хвилин.
Не таїти б в серці заздрість чи образу,
Не жаліти б Богу не своїх годин.
Зрозуміти б плани, що створило небо,
А точніше Божі, Він усе створив.
І щодня вдивлятись на Христа і в себе,
Молячись, щоб зміни Бог в душі творив.
Відігріти б того, хто десь на узбіччі
Втратив дім й роботу, втратив сенс життя.
Проявити б тому батьківську турботу,
Хто не знав ніколи мами і отця.
Так багато прагнень, поривань і цілей.
Хай звершиться воля, Господи, Твоя!
Поможи буть в світі - бути світлом, сіллю,
Щоб Твоє хвалилось й славилось Ім'я.
*
"Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!" (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Судьба «героя». - Сергей Сгибнев Среди стихотворений, опубликованных на сайте, обратила на себя внимание преамбула - Информация об авторе: «Судьба человека, родившегося и выросшего в Советском Союзе без религиозного образования в условиях усредненной морали и парадоксальных этических норм, - судьба героя. Подвиги этого героя не в укрощении коня и вхождении в горящую избу, но в личном становлении и осознании смысла».
Да не будет в обиде на меня автор (не помню ни имени, ни названия стихотворения), я о другом - о "героях нашего времени".
Сам я тоже "из бывших" - из членов КПСС.
